субота, 28 листопада 2015 р.

Злочин, що не підлягає забуттю.

В історії нашої держави тісно переплелися багато славних  сторінок.  Та  з-поміж  них  осібно  представлена та, яку не дозволялося читати майже п'ять з половиною десятиліть, та сторінка, яку тодішнє керівництво старалося вирвати, щоб навіки забули всі про страшні події років 1932-1933, а назва цієї сторінки — «Голодомор».  

    В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в Україні, у четверту суботу листопада на пам’ять про тих людей, які померли з голоду, запалюють свічки. Цього року 28 листопада 2015 року о 16 годині Україна схилить голови у загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом.                                                       

“Люди Правди. Щоб світ знав!” – гасло цьогорічної кампанії

Ґарет Джоунз (1905 –1935) – британський журналіст. Автор понад 20 статей на тему голоду. Він тричі побував у Радянському Союзі, востаннє – у березні 1933 року.  Порушивши заборону на в’їзд іноземним журналістам до України, нелегально здійснив поїздку Харківською областю. 29 березня 1933 року Ґарет скликав прес-конференцію в Берліні, на якій уперше публічно заявив про Голодомор. Прес-реліз був опублікований багатьма газетами, зокрема “New York Evening Post” та “Manchester Guardian”. Всього Джоунз до 1935 року видав декілька десятків статей на тему голоду та побаченого в голодній Україні . 
“Я пройшов через безліч сіл... Скрізь чув плач: “У нас немає хліба. Ми помираємо! Передайте в Англію, що ми пухнемо від голоду”.                                                                 

Малколм Маґґерідж (1903 –1990) – британський журналіст, автор трьох статей із описом голоду в Україні та роману “Зима у Москві”, виданого у 1934 року. У 1933 році дістався до охопленої голодом України. Завдяки його репортажам Британія дізналась про голод. У 2008 році за вагомий особистий внесок у донесення до світової спільноти правди про геноцид Українського народу під час Голодомору 1932–1933 років Ґарет Джоунз та Малколм Маґґерідж були нагороджені (посмертно) орденом “За заслуги” III ступеня. 

 “Я ніколи не посмію цього забути... Хліборобів, які в снігу на колінах жебрають шматок хліба”. 

Вільям Генрі Чемберлен (1897 – 1969) – американський журналіст, московський кореспондент бостонської газети “Christian Sciense Monitor”, історик. У жовтні 1933-го подорожував Україною.
Повідомлення з цієї мандрівки до Бостона він надсилав із осені 1934-го, коли назавжди залишив СРСР. Тоді ж вийшла його книжка “Залізна доба Росії”. В окремому розділі про Україну він розповідав, що голод охопив територію з населенням 60 млн, а кількість жертв становила 3–4 млн осіб. У 1944 році у Нью-Йорку вийшла ще одна книга Вільяма Чемберлена “Україна: пригнічена нація”.                                            “Не було в історії людства катастрофи таких величезних розмірів, яка привернула б таку малу увагу міжнародного світу… Голод був інструментом національної політики більшовиків, вжитим свідомо як останній засіб зломити опір українського селянства проти системи”.


15 коментарів:

Смерека Олександра сказав...

Шкода що ми пам'ятаємо про голодомор тільки у дати його вшанування....

М.Г. сказав...

Жива рана у серці свідомого українця.Дякую автору за влучні висловлювання.

Анонім сказав...

Це страшна сторінка нашої історії.Завжди пам'ятаймо про невинно вбитих голодом людей.

Світлана Панчук сказав...

Ми пам'ятаємо, скорбимо, але на жаль до кінця, глибоко, навіть не можимо усвідомити як це було страшно.

Світлана сказав...

Світлана Кобіль: Учні мають знати правду про Голодомор в Україні

Unknown сказав...

Голодомор - трагічна сторінка нашої історії, яка примушуює стискатися людські серця. Вічна пам'ять безневинним жертвам!

Марія Дацко сказав...

Люди, які стали жертвами голодомору, є праведниками і моральними авторитетами нашого народу. Вічна їм пам'ять!

Галина С. сказав...

І справді, кожен хто вважає себе свідомим українцем і патріотом своєї країни повинен знати і пам'ятати історію своєї держави, і вшановувати пам'ять безневинних жертв!

Unknown сказав...

І справді, кожен, хто вважає себе свідомим громадянином своєї країни повинен пам'яти історію своєї держави, і пам'яти безневинних жертв...!

Unknown сказав...
Адміністратор блогу видалив цей коментар.
Unknown сказав...
Адміністратор блогу видалив цей коментар.
Анонім сказав...

І справді, кожен, хто вважає себе свідомим громадянином своєї країни повинен пам'яти історію своєї держави, і пам'яти безневинних жертв...!

halia сказав...

Ми повинні досконало знати правду про геноцид, про жахливе винищення народу.Ваш матеріал є свідченням того, що весь світ визнає Голодомор. Свідчення пронизані словами болю. Бережімо їх у пам'яті, щоб трагедія не повторилась.

Iryna сказав...

Цілком з вами погоджуюсь.

Unknown сказав...

Думаю важливою є не лише суха пам'ять про ці дні... важливо є також своїми серцями відчути і "прожити" хоча б якусь частинку тих жахіть... А коли це зроблено у дитячі, шкільні роки, то і пам'ять не вмре, таких відчуттів не забувають...(знаю з власного досвіду), і цінування сьогоднішнього дня стане куди іншим... Тож, дякуємо вам, Ірино Миколаївно, що допомагаєте дітям "прожити" ці важливі і скорботні хвилини нашої історії через свої уроки, заходи, матеріали.

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...