вівторок, 10 червня 2014 р.

Із творчого доробку.

Конспект уроку
Становище українських земель після Полтавської битви

Легенди рідного краю

Річка Золота Липа і село Ремезівці.


 Це було дуже-дуже давно. Не було тоді ще нашого села «Ремезівці»,а річка, що протікала у цій гарній місцевості називалася буденним словом «ріка».
         А часи, по які йде  мова, для наших людей були надзвичайно важкими. Полчища наймогутнішої в ті часи держави кочівників – Золотої Орди, плюндрували землі наших предків , знищували, спалювали дотла міста і села, церкви, де шукали останнього прихистку старі, немічні, каліки та жінки з маленькими діточками . А молодих, здорових в’язали як худобу, і разом із награбованим майном пороховими шляхами гнали в Золоту орду. Для всіх, хто не сконав по дорозі, був один шлях – у рабство.
         Люди змушені були покидати рала, заступи , серпи і коси та брати в руки мечі, щоб боронити свою волю.
         Одна з кривавих битв відбулась на Рожному полі. Січа тривала декілька днів. Мужньо билися воїни-русичі, хоч сили були нерівними. Та ні переможці, ані переможені не визначились. Татаро-монголи відступили на Голі Гори, а наші воїни на гори – Вороняки.
         Після битви поле було вкрите горами трупів воїнів та коней, по ньому і вдень, і вночі шастали зграї хижих звірів, а могильну тишу розривали моторошні крики чорного вороння, круків та орлів-стерв’ятників.
         Табори супротивників розділяла розлога долина, по якій прудко несла свої чисті води до моря Ріка із болотистими берегами, вкритими очеретом, осокою, айран-зіллям,буйним різнотрав’ям і густими зарослями вільхи й верболозу. І був лише один вузький прохід, на чати якого руський воєвода поставив загін своїх найдобірніших воїнів.
         Одного дня монгольський хан із загоном охорони спустився з гір  у мальовничу долину, де брала свій початок Ріка. Тут, з-під коріння трьох розлогих лип, били потужні джерела, тут народжувалася Ріка. У срібну чашу набрали слуги джерельної води і піднесли ханові. Смачнішою, ніж кобиляче молоко, п’янкішою, ніж кумис, видалася ханові джерельна вода. І наказав він напоїти тією водою з-під коріння лип усіх своїх воїнів і їхніх коней, щоб набралися вони снаги і відваги перед майбутньою вирішальною битвою. А ще повелів привести до нього чотирьох полонених старійшин-мудреців. Слуги вмить виконали веління свого хана.
            Коли перед ханом стали чотири сиві діди-старійшини, він вийняв із-за пояса жменю золотих монет і кинув під коріння лип, де пульсувала кришталевочиста джерельна водиця. І мовив хан:
- Звідси бере початок ріка, яку я повелінням Великого Хана наказую називати від сього дня і цієї миті Золотою Ординкою, бо по її берегах від до заходу сонця та  сходу місяця, від світлих обріїв полудня до безкраїв темної полуночі запанує і пануватиме довіку наймогутніша у світі наша держава – Золота Орда.

Праслов'яни на Золочівщині.

Праслов'яни на Золочівщині.

Цей матеріал може зацікавити  тих, хто цікавиться історією рідного краю.

Той факт, що територія Золочівщини  заселялась ще з прадавніх часів відзначають усі, хто в тій чи іншій мірі доклався до дослідження, осмислення і популяризації історії нашого краю. В першу чергу це стосується авторки «Історія» м. Золочева «Луції Харавічевої, авторів статей у збірнику «Золочівщина», редагованого В. Болюбашем, Миколи Андрусяка, Мирона Потопника та ін.. Адже це засвідчують поховання часів бронзової доби біля с. Почапи та могильника поблизу Якторова, відкриті та досліджені галиким археологом Я. Пастернаком, поселення біля с. Кропивна, городище Пліснеська, коло Підгорець.
         Ще одна масивна глиба нашої історії привідкрилась в результаті проведення кропітких робіт, проведених Верхньодністрянською  археологічною експедицією Інституту суспільних наук АН України, які велися впродовж другої половини 60-х – поч.. 70-х рр.. ХХ ст.. біля сіл Ремезівці та Майдан Гологірський. А також поблизу с. Липівці на Перемишлянщині.

         А все почалось з того, що в 1965 році ученим-археологом у 300 м. на північний схід від с. Ремезівці у напрямку с. Сновичі, на лівому березі Східної Золотої Липи було відкрите давнє поховання. У цьому ж році було організовано Верхньодністрянську археологічну експедицію та розпочато дослідження цієї пам’ятки. Роботи біля Ремезівців продовжувались у 1966-1969 рр. На дослідженій площі в 2600 кв. м. було виявлено 18 житлових споруд, чотири вогнища, 19 господарських ям, шість залізоплавильних горнів, велику кількість керамічних виробів, (здебільшого черепки ліпного і гончарного посуду з глини), вироби з металу, кості тощо.
          У 1966 р. на північний захід від с. Ремезівці, ліворуч від дороги, що веде з Ремезовець до Золочева, приблизно за 800-900 м. від першого іншим археологом – Володимиром Цигиликом виявлено ще одне поселення.  Масштаби розкопок цього поховання були значно меншими ніж першого – лише невелика траншея і два шурфи. Однак археологічні знахідки дозволили зробити висновок, що обидва поселення належать до однієї історичної культури.
         Слід зазначити, що старожили селе пам’ятають перекази, які передавались з покоління в покоління, про те, що колись на цій території (поле Ланок за Бандурами) було велике село (чи навіть місто), яке тягнулося аж до сучасних Гевок, і що  ще не так давно нерідко  виорювались речі давнього вжитку, залишки давнього посуду тощо. Варто також відзначити, що сучасні Ремезівці розташовані на правому березі р. Золота Липа ( на даний час лише дві господарки знаходяться на лівому березі). Дані розкопок підтверджують давні перекази про те, що у далекому минулому на території біля Ремезівців був заселений і лівий берег Золотої Липи.
         Майже одночасно (у 1968-69 рр.) велися розкопки між селами Майдан-Гологірський і Гологори біля хутора Двірники (тобто на берегах Західної Золотої Липи). Керував археологічною експедицію відомий учений археолог Мирон Смішко. Пізніше розкопки відновились археологічною експедицією В. Цигилика. Тут поряд з речами ідентичними тим, які були виявлені при розкопках біля Ремезівців, знайдено залізний наральник та ручні жорна.
         Під час розкопок експедиції В. Цигилика у Липівцях (Перемишлянщина) – уже біля витоків ще однієї притоки Дністра – Гнилої Липи, було виявлено залізоплавильні горни, подібні ремезівським, і печі для випалення глиняного посуду. Опрацювання уже перших матеріалів, виявлених В. Савичем під час розкопок біля Ремезівців дало можливість ученим зробити  ряд висновків:
1)    Поселення в Ремезівцях є першою пам’яткою, де в об’єктах, крім кераміки липецької культури,  виступають  матеріали зарубинецького типу. Одночасно це перший пункт на Верхньому Наддністрї, де виявлено матеріали зарубинецької культури… Результати досліджень поселення в Ремезівцях дали  підстави висловити думку, що в час приходу липецьких племен на Верхнє Подністровя вони вступили в контакт із зарубинецьким населенням і мирно  співіснували впродовж двох століть (В. Цигилик, В.Д. Баран). Другою людністю, з якою зіткнулися тут носії липецької культури були пшеворські племена (1965 -1969. Ранньословянська госпдоговір на експедиція. Поселення І-ІІІ ст.. біля с. Ремезівці Золочівського р-ну (Львівська обл..)// Матеріали дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип. 9 – Львів, 2005).
Зарубинецька культура давньої людності, поселення якої було виявлено під час розкопок поблизу с. Зарубинці Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.. ще 1899-1901 рр. знаменитим українським археологом В. Хвойкою, він же відкрив всесвітньовідому трипільську культуру, Черняхівську культуру. Відповідно: липецька культура походить від села Верхня Липиця на Івано Франківщині; пшеворська культура – від назви містечка Пшеворськ на території сучасної Польщі. Представників зарубинецької культури В.В. Хвойко вважав давніми словянами. До його думки приєднались такі відомі історики як А. Спіцин, М.Ф. Голяшевський та ін..  У сучасній історичній науці ця думка  домінуючою.
2    «Поселення в Майдані Гологірському разом з поселеннями в Ремезівцях відносяться до типу змішаних липецько-зарубинецько-пшеворських  памяток  і творять окрему групу памяток перших століть нашої ери басейну Верхнього Дністра».
3    «У процесі дослідження поселення в Ремезівцях, крім масового матеріалу зібрано ряд знахідок, які дають змогу визначити час існування цієї пам’ятки, фібули очкоподібного типу,  фібули з прямою «смичкоподібною» дужкою, залізні ножі, залізні шпори. На  їх основі ремезівцівську памятку можна віднести до початку ІІІ ст. н.е». (Циглик Володимир. Залізоплавильні горни перших століть нашої ери на поселеннях біля с. Ремезівці та Липівці Львівської області.).
)    «Залізний наральник і ручні жорна словян Подністровя, судячи  зі знахідок на поселенні Майдан Гологірський, використовувались у господарстві ше у ІІ ст.. н.е., тобто задовго до появи готів» (Цигилик В.М. Населення Верхнього Подністровя перших століть нашої ери. К., 1975).
Отже, результати археологічних розкопок  біля сіл Ремезівці та Майдан Гологірський дають дуже вагомі підстави стверджувати, що ще в перших століттях н.е. на теренах Золочівщини уже проживало  давньослов’янське населення. Воно вело осілий спосіб життч, займалося землеробством (наявність залізних наральників, ручних жорен  із майдангологірських розкопок),  ще задовго до появи готських племен, скотарством.
( матеріал подано на основі аналізу  результатів досліджень археологічних експедицій). 

вівторок, 11 березня 2014 р.

Українці святкують 200-літній ювілей Тараса Григоровича Шевченка

Тарас Шевченко і сьогодення
за матеріалами сайту  http://taras-shevchenko.in.ua/.
Саме тут можна почерпнути багато цікавої інформації вро українського генія, пророка, славетного кобзаря.

 
Щороку відзначають українці на своїй землі і в зарубіжжі річницю від дня народження великого сина України, геніального поета і художника Тараса Шевченка. Ми називаємо його ще апостолом правди і свободи, нескореним борцем за волю України.
ПОЕТ ПОВ’ЯЗАВ свою долю з долею України, яка постала перед ним поневоленою, сплюндрованою завойовниками з усіх сторін. Він виступив зі своїм полум’яним словом на її захист від поневолювачів, закликав до боротьби, залишив своїм «живим і ненародженим землякам» важливі дороговкази. Уявімо собі, що було б з нашим народом, з Україною, якби Господь не послав нам Шевченка, виразника голосу поневоленого народу.
«Возвеличу отих рабів німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово», – писав він. І це слово, сповнене боллю за рідну Матір-Україну, за її долю, сповнене синівською любов’ю аж до пожертви, стало на той час і на всі часи надійним щитом нашого народу перед загарбниками нашої землі, які, як колись, так і тепер, в нових історичних умовах, з допомогою нових технічних засобів, зокрема інформаційних, замість збройних, намагаються зупинити процес національного самоусвідомлення нашого народу, нав’язати йому й надалі проросійський орієнтир
Злякалась Шевченкового слова вся муштрована Росія – тюрма поневолених народів, і підняла на нього свій каральний меч, запроторила його на довгих десять років у «солдати» в Оренбурзький край, позбавивши його при тому права писати й малювати.
Розпинателі України не скорили, не могли зламати волелюбний дух патріота, який, будучи в неволі, писав: «Караюсь, мучусь, але не каюсь». Боялась його і російсько-більшовицька імперія зла, одягаючи його в одяг атеїста, інтернаціоналіста, строго цензуруючи програми Шевченківських концертів, вилучаючи із шкільних програм низку його творів, забороняючи читання його поезій біля пам’ятників Шевченкові в різних містах.
Шевченко розкрив причину трагедії свого народу у своїй поемі «Сон», назвав головних винуватців:
«Це той перший, що розпинав
Нашу Україну,
А вторая доконала
Вдову сиротину.
Кати! Кати! Людоїди!
Наїлись обоє,
Накралися»…

понеділок, 3 лютого 2014 р.

Герої Крут.

На Аскольдовій могилі

український цвіт -
По кривавій дорозі
Нам іти у світ…
П.Тичина
Чи потрібні нашій країні герої? Як відомо: “Хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього”. Саме тому ми повинні знати історію. А наша історія вмита кров’ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами, якому в цьому році виповнюється 94 роки.
httpv://www.youtube.com/watch?v=qDIkxBVMDcE
29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Вже 25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте, більшовицька влада, не хотіла просто так віддавати свого “молодшого брата”. Після захоплення Харкова та Полтави, більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо під приводом М. Муравйова на Київ.

пʼятниця, 15 листопада 2013 р.

Історична цікавинка.

Податок на сіль

Після 1680 р. кожна людина після 7 років була зобов’язана щорічно купувати 7 фунтів солі, але
з цих 7 фунтів жодної унції не можна було вживати для яких-небудь інших цілей (наприклад, для
засолювання м’яса), окрім як для варіння їжі.
Якби який-небудь селянин раптом захотів посолити цією сіллю свинину для зимового запасу,
то йому довелося б дорого поплатитися за це — негайно з’явилися б пристави, конфіскували б
свинину, а йому присудили б штраф у 300 ліврів.
Людина, яка бажає посолити м’ясо, повинна з’явитися на склад, купити для цього іншої солі
й одержати на неї посвідчення, яке вона може потім пред’явити збирачам податків і соляним доглядачам. У будь-який момент у домі міг з’явитися пристав, відкрити буфет і діжку з рибою або
солониною, перевірити міцність розсолу, попробувати сіль у сільничці й оштрафувати селянина
за найменшої підозри.
(Длугач Т. Б. Дени Дидро. — М.: Мысль, 1975. — С. 10)
(за матеріалами газети Історія України. Всесвітня історія. № 10, жовтень 2013)

середа, 13 листопада 2013 р.

Увага! Стартує ЗНО.



Відповідно до календарного плану, затвердженого МОН, зовнішнє незалежне оцінювання абітурієнтів у 2014 році розпочнеться 3 червня та триватиме до 27 червня. За цей час майбутні вступники зможуть скласти від 1 до 4 тестів ЗНО з 11 навчальних предметів.

Розпочне програму ЗНО-2014 тест з іноземних мов: англійської, німецької, французької або іспанської.
Обов’язкове тестування з української мови і літератури буде проведено впродовж двох тестових днів - 5 та 6 червня відповідно.
10 червня майбутні абітурієнти матимуть можливість скласти тест ЗНО з російської мови.
12 червня відбудеться одне з наймасовіших тестувань з математики. Цього року в Українському центрі оцінювання якості освіти вирішено провести ЗНО з математики впродовж однієї сесії.
14, 16 та 18 червня відбудуться тестування абітурієнтів з географії, біології та фізики.
Незважаючи на популярність серед абітурієнтів.
 Зовнішнє оцінювання з Історії України також відбудеться впродовж одного дня – 20 червня.
Завершуватимуть основну сесію ЗНО-2014 тестування з хімії, всесвітньої історії та світової літератури. Оцінювання з цих предметів відбудуться 23, 25 і 27 червня.
Оголошення результатів ЗНО учасників основної сесії заплановане на період з 19 червня до 8 липня.
Додаткова сесія для абітурієнтів, які через об’єктивні причини не матимуть можливості пройти ЗНО, відбудеться з 4 до 11 липня.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...