Праслов'яни на Золочівщині.

Праслов'яни на Золочівщині.

Цей матеріал може зацікавити  тих, хто цікавиться історією рідного краю.

Той факт, що територія Золочівщини  заселялась ще з прадавніх часів відзначають усі, хто в тій чи іншій мірі доклався до дослідження, осмислення і популяризації історії нашого краю. В першу чергу це стосується авторки «Історія» м. Золочева «Луції Харавічевої, авторів статей у збірнику «Золочівщина», редагованого В. Болюбашем, Миколи Андрусяка, Мирона Потопника та ін.. Адже це засвідчують поховання часів бронзової доби біля с. Почапи та могильника поблизу Якторова, відкриті та досліджені галиким археологом Я. Пастернаком, поселення біля с. Кропивна, городище Пліснеська, коло Підгорець.

         Ще одна масивна глиба нашої історії привідкрилась в результаті проведення кропітких робіт, проведених Верхньодністрянською  археологічною експедицією Інституту суспільних наук АН України, які велися впродовж другої половини 60-х – поч.. 70-х рр.. ХХ ст.. біля сіл Ремезівці та Майдан Гологірський. А також поблизу с. Липівці на Перемишлянщині.

         А все почалось з того, що в 1965 році ученим-археологом у 300 м. на північний схід від с. Ремезівці у напрямку с. Сновичі, на лівому березі Східної Золотої Липи було відкрите давнє поховання. У цьому ж році було організовано Верхньодністрянську археологічну експедицію та розпочато дослідження цієї пам’ятки. Роботи біля Ремезівців продовжувались у 1966-1969 рр.
На дослідженій площі в 2600 кв. м. було виявлено 18 житлових споруд, чотири вогнища, 19 господарських ям, шість залізоплавильних горнів, велику кількість керамічних виробів, (здебільшого черепки ліпного і гончарного посуду з глини), вироби з металу, кості тощо.

          У 1966 р. на північний захід від с. Ремезівці, ліворуч від дороги, що веде з Ремезовець до Золочева, приблизно за 800-900 м. від першого іншим археологом – Володимиром Цигиликом виявлено ще одне поселення.  Масштаби розкопок цього поховання були значно меншими ніж першого – лише невелика траншея і два шурфи. Однак археологічні знахідки дозволили зробити висновок, що обидва поселення належать до однієї історичної культури.

         Слід зазначити, що старожили селе пам’ятають перекази, які передавались з покоління в покоління, про те, що колись на цій території (поле Ланок за Бандурами) було велике село (чи навіть місто), яке тягнулося аж до сучасних Гевок, і що  ще не так давно нерідко  виорювались речі давнього вжитку, залишки давнього посуду тощо. Варто також відзначити, що сучасні Ремезівці розташовані на правому березі р. Золота Липа ( на даний час лише дві господарки знаходяться на лівому березі). Дані розкопок підтверджують давні перекази про те, що у далекому минулому на території біля Ремезівців був заселений і лівий берег Золотої Липи.

         Майже одночасно (у 1968-69 рр.) велися розкопки між селами Майдан-Гологірський і Гологори біля хутора Двірники (тобто на берегах Західної Золотої Липи). Керував археологічною експедицію відомий учений археолог Мирон Смішко. Пізніше розкопки відновились археологічною експедицією В. Цигилика. Тут поряд з речами ідентичними тим, які були виявлені при розкопках біля Ремезівців, знайдено залізний наральник та ручні жорна.

         Під час розкопок експедиції В. Цигилика у Липівцях (Перемишлянщина) – уже біля витоків ще однієї притоки Дністра – Гнилої Липи, було виявлено залізоплавильні горни, подібні ремезівським, і печі для випалення глиняного посуду. Опрацювання уже перших матеріалів, виявлених В. Савичем під час розкопок біля Ремезівців дало можливість ученим зробити  ряд висновків:

1)    Поселення в Ремезівцях є першою пам’яткою, де в об’єктах, крім кераміки липецької культури,  виступають  матеріали зарубинецького типу. Одночасно це перший пункт на Верхньому Наддністрї, де виявлено матеріали зарубинецької культури… Результати досліджень поселення в Ремезівцях дали  підстави висловити думку, що в час приходу липецьких племен на Верхнє Подністровя вони вступили в контакт із зарубинецьким населенням і мирно  співіснували впродовж двох століть (В. Цигилик, В.Д. Баран). Другою людністю, з якою зіткнулися тут носії липецької культури були пшеворські племена (1965 -1969. Ранньословянська госпдоговір на експедиція. Поселення І-ІІІ ст.. біля с. Ремезівці Золочівського р-ну (Львівська обл..)// Матеріали дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип. 9 – Львів, 2005).

Зарубинецька культура давньої людності, поселення якої було виявлено під час розкопок поблизу с. Зарубинці Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.. ще 1899-1901 рр. знаменитим українським археологом В. Хвойкою, він же відкрив всесвітньовідому трипільську культуру, Черняхівську культуру. Відповідно: липецька культура походить від села Верхня Липиця на Івано Франківщині; пшеворська культура – від назви містечка Пшеворськ на території сучасної Польщі. Представників зарубинецької культури В.В. Хвойко вважав давніми словянами. До його думки приєднались такі відомі історики як А. Спіцин, М.Ф. Голяшевський та ін..  У сучасній історичній науці ця думка  домінуючою.

2    «Поселення в Майдані Гологірському разом з поселеннями в Ремезівцях відносяться до типу змішаних липецько-зарубинецько-пшеворських  памяток  і творять окрему групу памяток перших століть нашої ери басейну Верхнього Дністра».

3    «У процесі дослідження поселення в Ремезівцях, крім масового матеріалу зібрано ряд знахідок, які дають змогу визначити час існування цієї пам’ятки, фібули очкоподібного типу,  фібули з прямою «смичкоподібною» дужкою, залізні ножі, залізні шпори. На  їх основі ремезівцівську памятку можна віднести до початку ІІІ ст. н.е». (Циглик Володимир. Залізоплавильні горни перших століть нашої ери на поселеннях біля с. Ремезівці та Липівці Львівської області.).

)    «Залізний наральник і ручні жорна словян Подністровя, судячи  зі знахідок на поселенні Майдан Гологірський, використовувались у господарстві ше у ІІ ст.. н.е., тобто задовго до появи готів» (Цигилик В.М. Населення Верхнього Подністровя перших століть нашої ери. К., 1975).

Отже, результати археологічних розкопок  біля сіл Ремезівці та Майдан Гологірський дають дуже вагомі підстави стверджувати, що ще в перших століттях н.е. на теренах Золочівщини уже проживало  давньослов’янське населення. Воно вело осілий спосіб життч, займалося землеробством (наявність залізних наральників, ручних жорен  із майдангологірських розкопок),  ще задовго до появи готських племен, скотарством.

( матеріал подано на основі аналізу  результатів досліджень археологічних експедицій).