Податок на сіль
Після 1680 р. кожна людина після 7 років була зобов’язана щорічно купувати 7 фунтів солі, алез цих 7 фунтів жодної унції не можна було вживати для яких-небудь інших цілей (наприклад, для
Якби який-небудь селянин раптом захотів посолити цією сіллю свинину для зимового запасу,
то йому довелося б дорого поплатитися за це — негайно з’явилися б пристави, конфіскували б
свинину, а йому присудили б штраф у 300 ліврів.
Людина, яка бажає посолити м’ясо, повинна з’явитися на склад, купити для цього іншої солі
й одержати на неї посвідчення, яке вона може потім пред’явити збирачам податків і соляним доглядачам. У будь-який момент у домі міг з’явитися пристав, відкрити буфет і діжку з рибою або
солониною, перевірити міцність розсолу, попробувати сіль у сільничці й оштрафувати селянина
за найменшої підозри.
(Длугач Т. Б. Дени Дидро. — М.: Мысль, 1975. — С. 10)
(за матеріалами газети Історія України. Всесвітня історія. № 10, жовтень 2013)
3 коментарі:
Які ж у людей були проблеми?! Не маючи чим заплатити вони не могли зробити запаси їжі. Сьогодні ми звикли до комфорту, і не можемо уявити своє існування без солі, морозильної камери. Цікавий підбір матеріалу. Скористаюся при підготовці виховної справи.
Дуже цікавий матеріал. Колись у старих підручниках із всесвітньої історії за 9 кл. згадувалося коротко про податок на сіль. А зараз автори забули писати про різні цікавинки, щоб учні мали бажання читати підручник.
Цікава замітка! Дякую!
Дописати коментар