1–2
березня 2013 року – 70 років Корюківської трагедії
Упродовж
двох днів, 1-2 березня 1943 року, безневинно наклали головами понад 7 тисяч корюківців (Чернігівщина). Як розповідають
свідки, 9 березня гітлерівці ще раз поверталися на згарище для остаточної
зачистки.
Ось
як описує
знищення Корюківки доктор історичних наук Дмитро Вєдєнєєв: "Вранці
1 березня 1943 року за наказом генерала Хойзенберга каральний загін
німців та українських шуцманів (допоміжної поліції) оточив село. Під
приводом перевірки документів людей зганяли в приміщення ресторану,
земвідділу, театру, клубу, поліклініки, дитячої консультації, двох шкіл,
на церковне подвір’я.
Партіями
по 50—100 осіб жертв розстрілювали, незважаючи на стать і вік.
2 березня забиті трупами будинки (тільки в ресторані понад 500 тіл)
почали підпалювати, але вбивства тривали.
„Моя
маленька дочка лежала в мене на грудях, коли в нас почали
стріляти в ресторані. Заганяли тут як худобу на бойню... Фашист
поцілив мені в око... і я більше нічого не пам’ятаю. Трьох
моїх діточок було вбито. Навіть поховати їх не довелося... спалили
їх кляті кати“, — згадував Євген Римар.
Карателі
прочісували село, хапали людей і живцем кидали в палаючі хати. Віра
Сильченко, яка сховалася в копиці сіна, бачила, як нелюди кинули
у вогонь її матір, сестру й невістку. Одночасно великі групи
людей косили з кулеметів на подвір’ї церкви, на колгоспному
дворі, у свинарнику. До кінця дня 2 березня Корюківка майже повністю
згоріла.
Вцілілі
корюківці сховалися або втекли в ліс; частина з них через кілька днів
повернулися, здебільшого люди похилого віку. Але 9 березня карателі знову
з’явилися. Старих вигнали з хат, завели в сарай, облили гасом
і спалили. Людей заштовхали на заводі в піч для обпалювання
цегли й підпалили...
Як показало
розслідування та експертизи обласної комісії з розслідування злочинів
німецько-фашистських загарбників у Корюківці, за два дні окупанти
й їхні помічники-поліцаї по-звірячому знищили щонайменше 6700 людей (5612
тіл залишилися невпізнаними).
Судмедексперти
встановили, що смерть було заподіяно „шляхом розстрілу з автомата,
розстрілу зі станкового кулемета, фізичного насильства тупою зброєю
з роздробленням кісток черепа та хребцевого стовпа в шийній
ділянці... спалюванням живих людей — чоловіків, жінок і дітей“.
З 1300 будівель уціліло десять".
Каральну
акцію спровокували радянські партизані зі з'єднання О. Федорова, які вночі
проти 27 лютого напали на окупаційний гарнізон містечка. Планувалося визволити
із в'язниці заручників, серед котрих була родина командира партизанського
взводу, колишнього голови колгоспу Ф. Ступака. Це він попросив М. Попудренка
організувати нічну спецоперацію, що обернулася трагедією для тисяч корюківців.
Намагаючись
першим відкрити двері катівні, Ф. Ступак напоровся на ворожу кулю й загинув.
Обох його синів вдалося врятувати; згодом їх відправили літаком до Москви.
Дружину Ф. Ступака нацисти розстріляли напередодні.
Підрозділи
Червоної армії вступили в Корюківку за два тижні, 19 березня, однак зустрічати
визволителів із квітами вже було нікому.
"Про Корюківку мають знати всі, як знають про Крути", -
переконаний історик С. Бутко. На його думку, 2-го березня, коли містечко
згоріло вщент, слід відзначати національний день пам'яті жертв Великої
Вітчизняної війни./За матеріалами Львівської обласної бібліотеки науково-педагогічної бібліотеки. http://www.lonpb.com.ua/
Немає коментарів:
Дописати коментар