2 лютого - день народження відомого українця.

Іван Пулюй.

«… Наука чужою мовою не пускає в людині глибокого коріння». Митрополит Іларіон

Перегортаючи відомі небагато чисельні сторінки про життя великого українця Івана Пулюя, стає зрозумілим, чому так багато років повертався він до свого народу, до своєї матері -України. Ніби зговорилися протягом багатьох років цензори німецькі, російські, радянські та інші, та й свої доморощені наукові мужі, щоб замовчувати ім'я геніального вченого, яке палахкотіло в другій половині XIX ст. - на початку XX ст. зіркою першої величини серед тогочасних світил світової науки. Але супроти планомірним намаганням затерти ім'я професора Пулюя, він прийшов до нас, у вільну Україну, совістю свого народу.

Видатний український вчений Іван Пулюй народився 2 лютого 1845 року в містечку Гримайлові на Тернопільщині у сім'ї заможних міщан.

Закінчивши на відмінно початкову школу, він вступає до Тернопільської гімназії, яку блискуче закінчує.

Навчаючись у гімназії, молодий Пулюй зі своїми однодумцями засновує таємну учнівську громаду. її члени вивчали українську літературу, історію.

Після закінчення гімназії у 1864 році І. Пулюй вступає на теологічний факультет Віденського університету. Одночасно слухає лекції на філософському факультеті 5 математики, фізики й астрономії. Студент Пулюй так захоплюється цими науками, що вони стають змістом усього його життя. Тому закінчивши теологічний факультет, І Пулюй навідріз відмовився від вигідного сану священика. Його стихією тепер стали математика і фізика.

Після складання іспиту на звання вчителя математики і фізики у 1872 році йому запропонували посаду асистента експериментальної фізики цього ж університету. У 1873 році І. Пулюй працює викладачем кафедри фізики, механіки та математики Військово - морської академії, займається науковою роботою.

У 1875 році переходить працювати до Страсбургського університету (Німеччина), де вивчає нову галузь фізики - електротехніку. У цьому ж університеті працював Рентген.

У 1877 році захищає з відзнакою дисертацію, здобуває вчений ступінь доктора філософії (спеціалізація з фізики) і повертається у Віденський університет. Тут він працює над розробкою і вдосконаленням ниток розжарення освітлювальних ламп, які перевершили Едісоновські лампи і працює над створенням ламп «холодного свічення» (неонових ламп).

За винахід і конструкцію вакуумної лампи, яка в історію техніки увійшла як Пулюєва лампа, в 1881 році на міжнародній виставці в Парижі здобуває срібну медаль.

Ним удосконалена конструкція телефонних станцій та абонентських апаратів, де було застосовано розподільні трансформатори.Цей винахід Пулюя був запатентований у багатьох промислово розвинутих країнах Європи. За його активною участю запущено ряд електростанцій на постійному струмі в Австро-Угорщині, а також першу в Європі електростанцію на змінному струмі в м. Празі.

Усе творче життя І. Пулюя було завжди націлене на розв'язання проблем, які перебували на передньому краю фізичної науки та технічного прогресу. У сімдесятих роках - це була молекулярна фізика, на початку вісімдесятих - катодні промені, впродовж останніх двадцяти років - електротехніка, властивості та природа рентгенівських променів. Ці наукові дослідження професор Пулюй опублікував більше як у 50 працях.

Але повернемось до відкриття Х-променів (рентгенівських променів). Різні публікації, енциклопедичні видання віддають, як на їх думку, перевагу історичним фактам 1895 року, коли 28 грудня майже вся преса сповістила про сенсаційне дослідження невидимих променів професором Рентгеном. Проте в англо-французькомовній літературі з цього приводу таких впевнених доказів немає.

Якщо прослідкувати за перебігом подій 1895 -1897 років, а також хронологією тих праць, які були написані Рентгеном і Пулюєм і стосувалися досліджень катодних променів, то своїми експериментами, дослідженнями Пулюй значно випереджав Рентгена у кількості їх і глибині досліджень. Причому Пулюй сконструював трубку (так звану рурку), що виділяла незвичні Х-промені. Історія розпорядилась чомусь так, що вчений Рентген дійшов до свого винаходу, який був оцінений першою Нобелівською премією з фізики, значно менш науково-ємнісними дослідженнями. А Пулюй, який проробив сотні експериментів такої потенційної ваги, що відкрила прямий шлях до цього винаходу - залишився у тіні, а згодом багато років був у забутті.

Тому нам, нащадкам, є можливість глибше зайнятися вивченням наукової спадщини нашого великого земляка.

І. Пулюй - надзвичайно талановита людина. Він володів 15 іноземними мовами. Пулюй перекладає на українську мову «Святу книгу - Біблію» (так автор написав) та багато інших, популяризує окремі свої ідеї серед українського люду. Помер Іван Пулюй 31 січня 1918 року в Празі, де його і поховано. На честь вченого встановлені меморіальні дошки у Відні та Празі.

В наступні десятиліття аж до 1989 року ім'я великого вченого невиправдано замовчувалось. Але історія рано чи пізно ставить усе на свої місця, і добре ім'я видатного українського вченого Івана Пулюя повернулось сьогодні на Україну.

за матеріалами http://wiki.ciit.zp.ua