29 січня 2011 року – День пам’яті героїв Крут, день пам'яті про подвиг українських студентів, полеглих у бою з більшовиками.
Цей день, є одним із символів боротьби українського народу за свою незалежність, який увічнив в історії українського народу день 29 січня 1918 року, як унікальну сторінку в нашій історії, яка несе колосальне емоційне та історичне навантаження. Тут невимовний біль втрати тісно переплітається із почуттям гордості за свою націю. Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, які захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.
І29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути( у 18 км від станції Ніжин Чернігівської області) на лінії Москва – Бахмач – Київ відбувся нерівний бій сотні Юнацької школи ім. Богдана Хмельницького. “Помічного куреня студентів січових стрільців” та чоти гайдамаків (всього 600 чоловік) з 4-х тисячним загоном більшовицької армії під командуванням колишнього царського жандармського полковника М.Муравйова, де полягло 300 студентів. Це був той самий Муравйов, який 29 січня видав “Наказ по арміях №14”, де цинічно заявив: “Цю владу ми несемо з далекої Півночі на вістрях своїх багнетів і там, де її встановлюємо, всемірно підтримуємо її силою цих багнетів...”.
У тому нерівному бою загинуло близько половини юних, ще необстріляних й незагартованих бійців. Серед полеглих був і командир студентського куреня сотник Омельченко. Проте їхня смерть не була марною. Опір під Крутами на кілька днів стримав окупацію Києва більшовицькою армією, що мало помітний вплив на успішне закінчення Берестейського договору. Не меншим було і моральне значення бою, що став символом жертовності, на якому виховувались покоління молоді.
19 березня на Аскольдовій могилі відбувся грандіозний похорон убієнних за вільну, незалежну Україну. В урочистій похоронній процесії взяли участь члени Української Національної Ради, очолюваної М.Грушевським. На мітингу біля будинку Центральної Ради пролунали такі слова М.Грушевського:
“Якраз в цей момент, коли ми ховаємо цих молодих героїв, тут з будинку Центральної Ради здіймається російський орел, цей символ нашого довгого гноблення. Не випадково ці два факти збіглися. Така операція не могла відбутися без болю... Стримайте ж ваші сльози, які котяться. Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні...”.
У похороні взяли участь тисячі киян, славетний хор під орудою О.Кошиця, військові відділи січовиків. Єпископ Никодим відслужив заупокійну літію...
Трагедія під Крутами знайшла палкий відгук у серцях свідомих громадян України і далеко за її межами. Відомі поети, прозаїки, публіцисти С.Єфремов, Л.Старицька – Черняхівська, Д.Дорошенко та інші опублікували щирі і зворушливі статті у вільній пресі про героїчну загибель юних бійців за волю.. Так, Л.Старицька – Черняхівська у статті “Пам’яті юнаків-героїв, замордованих під Крутами” писала: “Для нас могила ця лишиться на віки полум’ям віри, вона дала нам незабутнє минуле. Це буде друга свята могила над Дніпром”.
В пам’яті поколінь назавжди залишиться подвиг студентів, що полягли під Крутами в боротьбі за вільну Україну.
Вражені трагедією під Крутами, похоронами жертв більшовицького терору, Павло Тичина, Олександр Олесь, Уляна Кравченко, Валер’ян Поліщук та інші вилили свій біль, створивши проникливі поезії, присвячені пам’яті загиблих.
“На Аскольдовій Могилі
Поховали їх...
Тридцять мучнів-українців
Славних, молодих...
